000192 Як я НЕ стрибнув з моста і не поборов фобію. 3.06.2016. Міст на Труханів, “БЕЗ МЕЖ”.

Найважливіша подія останнього тижня – спроба побороти свою фобію. Почалося все восени минулого 2015 року. Мій друг Діма Каліцев, з яким ми разом працюємо, палив цигарки. Я запропонував йому зробити  якусь дію в замін на то, шо він кине палити. Ми разом обрали Rope Jumping, або на нашій мові – стрибок з мотзкою. Заходячи далеко позаду – я маю фобію. Я боюся висоти. І давно з нею борюся. Тобто для мене це мало стати викликом для боротьби цієї фобії. І ось настав момент вечера п”ятниці, ми сіли в тачку до Віталіка Хомента, майстра кухні (у якого я часто раджусь з приводу готування) і поїхали до мосту, де нас чекали чуваки з Екстрим Туру “БЕЗ МЕЖ” (посилання в соц.мережі тут: vk.com/bez_mezh). Вартість стрибка – 200 грн. За умовами нашої домовленності, я мав оплатити свій стрибок і стрибок Дімона, який дісно не палить з осені.

На початку я прийняв рішення стрибати першим. І тоді, коли вже був в спорядженні і стояв на краю – я забздів вперше і зліз, дав дорогу Дімону. Дімон стрибнув. Зліз, розказав як це круто, світився від радощів.

Я поліз другий і знову забздів. На край став Жека Лелю і також стрибнув. І також був у захваті і задоволений.

Ну шо ж, діватися нікуди. З мене вже сміється весь міст, я творив пробку і вже втретє очку. Як результат мене штовхнули. Так, я вдячний чувакам з БЕЗ МЕЖ, бо я точно впевнений – сам би я таке рішення не прийняв би. Я мав задоволення, коли вже висів внизу, коли гойдався, коли кричав, але найголовніше рішення я не прийняв. Тобто моя особиста боротьба програна і далі я буду над цим парцювати. Я дякую Дімону Каліцеву за можливість, я дякую чувакам з БЕЗ МЕЖ за те, шо штовхнули, інакше я б не мав можливості відчути того, що відчув. Але я забздів. Далі буде…

Відео:

Comments:

Leave a Reply

Your email address will not be published.Required fields are marked *