Індія 2016 (укр)

Подорож в Індію в кінці 2016 року видалася хорошою по ціні. Як і завжди, я почав пошуки квитків на сайті expedia.com. Я не мав можливості планувати подорож заздалегідь в силу наявності роботи, тому квитки я брав на наступний тиждень. Дати були приблизні, я міг рухатися на пару днів туди-назад. Ціна на квиток для однієї жопи в дві сторони була 450 баксів. Також я знав, шо в Індію необхідна разова віза, яка в посольстві коштує 62 бакси (актуальну інформацію завжди можна отримати на сайті посольства embassyofindiaukraine.in, якщо інформацію будеш отримувати у посередників – логічне збільшення ціни візи). Наприклад мій туроператор (про нього далі) зробив візу за 65 баксів, тобто заробив на цьому 3 бакси (шо на сьогодні, бляха, майже 100 грн – курс долару США відносно Гривні на дату подорожі – 27 грн за один долар). Процедура отримання візи доволі проста, тому не бздіть зробити її самим. В протилежному випадку це може коштувати від 3 до 50 баксів (залежно від наглості виконавця). Отже моя подорож видалася на 10-24 грудня 2016 року. І обрав я для себе новий шлях купівлі квитків – туропертор. Цього разу це був «Поехали с нами». Тому шо в ньому працює мій друг Лєна. Сайт оператору poehalisnami.ua. Чому я їх обрав і чому щасливий від цієї схеми: ціна туру з перельотом, житлом і сніданками обійшлася нам, увага – 500 баксів. Тобто в порівнянні з найдешевшими квитками авіа ми купили собі на 14 днів житло і сніданки за 50 баксів. Ось така економія. + ми ще мали трансфер в\з аеропорту, шо щє б нам обійшлося в 10 баксів точно. Ну ось якось так.

Тобто їхали ми з вже зрозумілим місцем проживання і прильотом в Даболім, Васко-да-Гама, Північне Гоа. В нас була запланована пересадка в Дубаі. Перевізник Fly Dubai. Найбільший мінус цього перельоту був в тому, шо нас не годували. Уявіть собі, до Дубаї 3,5 годин, година в Дубаі і 5,5 годин до Васко, а нам нічого не дали поїсти. Я навіть і уявити не міг шо так може бути і не підготувався. Тому візьми собі на замітку мій досвід – бери тормозок завжди. Бо коли ти ситий – ти добрий і адекватний.  Отже до аеропорту в Гоа ми опинилися нормально, нас зустрів гід с табличкою і на авто нас довезли до готелю. І тут перший лайфхак: готель був заявлений як двозірковий. У багатьох володарів готелів їх є декілька, і всі різної якості. Дві зірки може бути одна кімната зі спільним душем, а може бути кімната з кондиціонером, холодильником і власним санвузлом. В тебе буде так кімната, яку ти вигавкаєш. Тобто якщо тобі не подобається то, куди тебе привезли – сперечайся і проси нову кімнати. Місцеві орендодавці не бажають конфліктувати з туристичними операторами. Тому вони будуть зацікавлені в тому, щоб ти був задоволений.

Далі, після того як ми затвердили своє житло, ми відразу почали шукати байк в оренду. Коли ти знаходишся в Індії, мати мопед просто необхідно: ти стаєш мобільним і в рази більше можеш всього побачити. Оренду особисто я пропоную робити в місці, де береш житло. У всіх арендодавців житла є варіанти мопедів в аренду за нормальну ціну. Але  і не забувай про торг: в Індії прийнято торгувтаися. Хоч Гоа і стало більш популярним курортом і тепер тут вже платять дорожче за все, шо коштує дешевше, але ж інструмент «торг» використовуй завжди. В нашому випадку я знав шо нормальною ціною буде 300 рупій на добу за мопед. Мені таку ціну і запропонували. Нам вдалося, беручи на тиждень, збити ціну до 280 на добу (не багато, але за тиждень це 140 рупій, можливість один раз поїсти). Але і враховуйте сезон. В високий сезон (Новий Рік наприклад) ціна вище. Після того, я ти взяв мопед – пофоткай подряпини і його номер. Подряпини – щоб тобі потім не впиляли шо це ти його пошкодив і не прийшлося платити. Номер – бо парковки заповнені мопедами і вони всі однакові – тобі просто спершу треба буде навчитися відрізняти свій. Тобі допоможе номер і запам’ятовування місця парковки.

Далі – їжа. На старті ходи в якомога більше закладів, які знаходяться якомога далі від центральних об’єктів (дорога, вокзал, пляж). Тенденція: чим далі тим дешевше – зберігається в усіх точках планети. Тому пам’ятай цей лайфхак. Чим в більших закладах ти поїси – тим більшу різницю в цінах ти зрозумієш. Тому раджу пробувати більше. Кухня в Індії доволі гостра, тому якщо ти не вмієш їсти гостре – відразу повідом про це офіціанта. Але пам’ятай, шо гострота в Індії – це спосіб вбити мікробів. Тому відмовляючись від гострого ти збільшуєш шанси отруїтися, хоча за дві мої подорожі до Індії я ніколи не отруювався. Руки мив і зберігав мінімальні правила гігієни.

Подорожі: дуже багато місцевих розваг тобі може запропонувати місцевий гід, але за дорого. Маючи мопед під жопою – ти мобільний і можеш скрізь їздити сам. По-перше – об’їдь всі форти в доступності. Пам’ятай, шо комфортно і не утомлюючись ти зможеш проїхати 50 км в одну сторону. Все шо більше – тяжко на спину. Тому або плануй маршрут з зупинками по дорозі на якісь місцяки, або їдь не далі 50 км. Ми якось проїхали в день 220 км. Це було тяжко і не дуже багато задоволення від того. Розхід твого мопеду в середньому 3 літри на 100 км. Бак твій –  5 літрів, або 300 рупій (на грудень 2016 літр палива коштував 61 рупій, а якщо брати у дідів вздовж дороги – то 80 рупій – вони зароблять 20 на літрі). За посиланням ТУТ ти можеж прочитати про заправки в Гоа. Отже, виходячи до місця твого знаходження в Північному Гоа (наприклад Арамболь – найпопулярніший пляж), тобі можна дивитися всі пляжі Північного Гоа, починаючи з самої столиці Панаджі. І цікаво і все нове і ти в русі. Також форти: Тіракол, Чапора, інші до яких доїдеш. На місці купи карту, вона коштує не дорожче 20-30 рупій. Якщо дорожче – тебе обманюють. Також зверни увагу на якість карти: одного разу я купив карту, на якій були дороги «приблизні» і були перекладені назви населених пунктів на російську мову. Це погано тому, шо на знаках дорожніх назва населеного пункту написана на англійській мові, а переклад на російську в твоїй карті може заважати ідентифікувати правильний поворот. Далі, до дельфінів ти можеш відправитися щоранку з пляжу Калангут. До ферми спецій ти можеш доїхати сам, вона знаходиться біля Понди (дивись по карті) – це десь 70 км в одну сторону. За те ти витратиш 400 рупій за вхід, а турагенція візьме за це 60 баксів (1 бакс був на цей час 60 рупій). Тобто переплата колосальна.

Клуби: вся туса відбувається на трьох пляжах. Калангут – туса місцевих – велика кількість індійського туристу. Анжуна – європейський турист. Арамболь – турист з СНД. Обирай шо тобі хочеться і там майже кожного вечора шось можна знайти. Скрізь цікаво і весело. Ціна в середньому – 300-600 рупій за вхід на паті. Але паті шедевральні – круто, весело, чудово!

Є ще в доступності Національний парк Бондла – але це звичайний зоопарк і там дуже бідні тварини, на який стрьомно дивитися. Слон там всього один, прив’язаний ногою до стовпа і з стрьомними очима. Не їдьте туди.

Далі, на пляжі Ашвем є можливість (в грудні 2016 року) покататися на сьорфі. Навчитися, взяти урок. Якщо ти їдеш по дорозі, то зверни увагу на прибитий сьорф в закладі на стороні берегу моря. Там це і є. Ціна – торгуйся. Я взяв за 300 рупій. За ці гроші я брав доску два рази по годині. Заняття доволі складне з точки зору витрати сил, тому довше години в тебе вийде кататися, якщо ти тренований. Якщо ні – година максимум. Та і сонце ще врахуй – вдягай майку.

Далі – раджу заїжджати в усі повороти, в які можеш – там скрізь все нове і цікаве. Наприклад, якщо ти проїдеш через міст за Керімом в наступний штат Махараштра, там можеш зустріти мавп. Це цікаво, незвичайно. Але будь обережним – вони подекуди злі, але вони такі в природі. Будь уважним.

Гроші: завжди їдь в нову країну з міжнародно прийнятою валютою. Через неї обмін найвірніший буде. Я багато разів брав з собою щось інше, пробував якось інакше міняти – все не те. Хоча ще нормально, наприклад, для Єгипту – картка. Операція відбувається через національний банк по хорошому курсу. А так лажа. В Індії курс національний 67, а поміняти можна по  60. І нічого не зробиш. Ходи, шукай, але не міняй за малий курс. Краще чекай в банку, знімай картки, петляй. З собою вези долар. Його скрізь можна міняти в адекватному курсі. Був момент, коли всі почали міняти долар по курсу 58 і навіть 57, хоча в банку все було по 67. Це складно пояснити, але в Індії це так. Май це на увазі.

Продукти: в Індії є супермаркети. Є малі а є здорові. Найбільший, який я знаю – це Оксфорд на Анжуні. Звичайний, до яких ми звикли: полиці, каси, продукти. Індія крута тим, шо на кожній одиниці товару написана його вартість. На кожній буквально. Інакше не буває. І тим крутий супермаркет, шо тут тебе не обмануть. Ніяких торгів, просто чесна правильна ціна на кожній одиниці. Тут можна купити і алкоголь, і їжу, і все шо завгодно. Навіть аптека, креми, масла, ароматичні палички, все все все. Тому перед походом на маркет в Анжуні заїдь в супермаркет і подивись на ціни. Потім торгуйся на ринку, і якщо не знайдеш дешевше ніж в супермаркеті – купуй краще в ньому. Супермаркет мінімально слідкує за термінами і там є кондиціонер наприклад. Про можливість розрахуватися картою я не знаю – не пробував.

Ринок (маркет) в Анжуні. Щосереди з 16:00 і до заходу – величезний ринок, маркет, базарь. Тут можна купити все і тут торгуються до посиніння. Тому дивись все шо тобі треба і все можеш купити. Питай ціни, іди далі, якщо дорого. В середньому торгуються в 5-7 раз. Тобто якщо барабан тобі пропонують за 1000 рупій, то купити ти його зможеш за 150. Ось такі справи.

Спілкуйся з туристами, з тими хто знаходиться на відпочинку раніше за тебе. Кожен з них може тобі підказати мінімум одне цікаве місце, куди ти можеш поїхати\піти. І роби це. Так буде цікавіше. Тому шо валятися на пляжі звісно круто, але це утомляє. Краще бачити нове, торкатися, фіксувати в пам’яті.

Все, шо я не помістив сюди в цей пост, можна знайти в окремих записах на сайті за пошуком ІНДІЯ або ГОА. Тоді вже спокійно зможеш прочитати все в нюансах.

Дякую!!!

 

Січень 23, 2017